Пасивна агресія: приклади та види, що робити і як з нею боротися – поради психолога
Пасивно-агресивна поведінка - це спосіб вираження агресії, гніву, невдоволення, образи, роздратування в умовно не ворожій формі. Такий завуальований спосіб показати негативні почуття.
Пасивно-агресивна поведінка може виявлятися по-різному:
бурчання
сарказм
натяки та недомовки
покарання мовчанням
запізнення на зустрічі
саботаж загальних планів
маніпуляції через жалість та почуття провини і т.д.
Але всі ці прояви мають спільне коріння: страх і уникнення прямого конфлікту за одночасної безпорадності та безсилля.
Причини пасивної агресії
Найчастіше коріння пасивно-агресивної поведінки можна простежити до установок, які ми отримали в дитинстві. Багатьох вчили, що злитися, а тим більше висловлювати агресію, неправильно. «А якщо в мене погані почуття, то я й сам поганий», — робить висновок дитяча психіка, навчаючись приховувати такі переживання глибше, щоб не бути знову відкинутою чи покараною.
Важливо згадати, що пасивний агресор часом страждає від своєї агресії навіть більше, ніж люди, що його оточують. Уявіть: людина не може відкрито висловлювати свої почуття, іноді дуже болісно, вона тримає їх усередині та намагається приховати від оточуючих. Вона постійно напружена, почувається скривдженою, зненавидженою і незрозумілою. Для цих людей прояв пасивної агресії — єдиний спосіб повідомити світ про свої емоції та почуття. Звісно, це дуже складно.
Як змінити таку поведінку?
Якщо ви вважаєте, що хтось із ваших близьких поводиться таким чином, або якщо ви схильні до пасивно-агресивної поведінки, спробуйте виконати такі дії:
Розпізнайте різні прояви такої поведінки. Щоразу наголошуйте, що ви чи хтось інший у цей час поводився пасивно-агресивно.
Якщо ми говоримо про когось іншого, спробуйте сказати йому, що його поведінка завдає вам болю. Найкраще починати в нейтральній обстановці, коли всі спокійні та доброзичливі (вас з більшою ймовірністю почують). У перспективі варто вчитися давати такий зворотний зв'язок у той момент, коли ця поведінка проявляється.
Намагайтеся зрозуміти, що така поведінка не менш агресивна від того, що проявляється у пасивній формі. Це не м'якіша форма агресії, а просто замаскований спосіб її вираження.
Дайте собі або своїм близьким час змінитись. Усвідомлення проблеми — добрий перший крок, але цей стиль спілкування розвивався роками і не зникне найближчим часом: важлива систематична робота.
Постарайтеся усвідомити, що злитися це абсолютно нормально. Можна, як і раніше, бути гарною людиною, хорошим другом або люблячим батьком і, як і раніше, відчувати гнів у відповідь на певні дії іншої людини.
Навчіться бути наполегливим, а не агресивним. Постарайтеся якомога ясніше висловлювати свою думку та повідомляти іншу людину, як її поведінка впливає на вас. Використовуйте факти та намагайтеся не узагальнювати.
Будьте готові до того, що пряме вираження ваших потреб, думок чи емоцій може викликати конфронтацію. Важливо, щоб інша людина також прямо висловлювала свою думку і поводилася поважно. Якщо конструктивного діалогу не виходить, радимо тим часом попрацювати із сімейним психологом.
Робота зі зменшення пасивно-агресивної поведінки не повинна змушувати вас копатися глибше у своїх негативних почуттях та намагатися їх уникати. Натомість ви починаєте дивитися прямо на ці переживання і розпізнавати їх. Спочатку ви можете виявити, що у вас навіть «надто багато» цих відчуттів, і ви повністю складається з них. Це абсолютно нормально і не назавжди.
Імовірно, навколо вас є люди, які думають, що ви стали «злішим» або «агресивнішим» через те, що стали частіше говорити про свої почуття. Їм може бути незвично мати справу з тим фактом, що у вас є негативні почуття, тому що вони звикли, що їх приховували. Дайте їм час і спробуйте спокійно пояснити, що насправді з вами відбувається.